богатѣ́тисѧ

богатѣ́тисѧ [богатетися]

СЦРЯ ‹богатѣ́тися› ‹тѣ́юся›, ‹тѣ́ешися›, гл. воз. Церк. ▸ Изобиловать. ◂ Отъ младенства познался еси церкви свѣтильникъ, ‹....› всяцѣмъ же образомъ богатѣяся добродѣтелей. Мин. мѣс. Мая 2.

чс *

gr богатѣ́тися: V,ipf,intr,med; :