подо́битисѧ

подо́битисѧ [подобитися]

Св сходствовать, уподобляться.

Фл ‹Подобиться›. ▸ Уподобляться (совр. устар.); притворяться (совр. нет). ◂ Мар., Остр., Мф. 6, 8.

Алекс ‹подо́битися›, блюся, бишися, подобнымъ быть, уподобляться. 2 Сол: 3. 7.

САР-1 ‹Подо́бюся›, и ‹Подо́блюся›, бишися, битися, гл. общ.
Сходствую, сходно съ кѣмъ въ чемъ поступаю.
‹Како лѣпо есть подобитися намъ›. 2. Солун. III. 7.
‹Отнюдуже долженъ бѣ по всему подобитися братіи›. Евр. II. 17.
→САР-1 т.2, с.692

чс 22 АП=2 АПБ=2 Окт=1 МнП=3 МнС=1 МнК=5 ТрП=1 Трб=3 Проч=1

gr подо́битися: V,ipf,intr,med; inf