ра́дощи

ра́дощи [радощи]

Св веселие, радость.

СЦРЯ ‹ра́дощи› ‹ей›, с. ж. мн. Церк. ▸ Радость, веселіе. ◂ Взыграся младенецъ радощами во чревѣ моемъ. Лук. I. 44.

ГлтНЗ (ἀγαλλίασις, exsultatio) – радость. Лк 1:44 взыгра́сѧ младе́нецъ ра́дощами (радостно, exsultans) во чре́вѣ мое́мъ.

чс *

gr ра́дощи: S,f,inan,pl; :

См| ра́дощами