цѣни́тисѧ

цѣни́тисѧ [ценитися]

Алекс ‹цѣнитися›, нюся, нишися, въ цѣну быть поставлену, стоить. Мат: 10. 29. Лук: 12. 6.

САР-1 ‹Цѣню́сь›, ся, ни́шься, ни́ться. гл. страд.
Оцѣняемъ бываю.
‹Не двѣ ли птицы цѣнятся единымъ ассаріемъ›. Матѳ. X. 29.
→САР-1 т.6, с.646

чс *

gr цѣни́тися: V,ipf,intr,med; :