блазнѧ́ти [блазняти]
Св ‹блазнѧ́ти, -и́ти, -сѧ› — соблазнять (Ин. 6, 61□), соблазняться, впадать в соблазн. И блажняхуся о Нем (Христе) (Мф. 13, 57□).
чс -
См. блазни́ти: