вдѣва́ти
вдѣва́ти [вдевати]
САР-1 ‹Вдѣва́ю›, еши, вдѣ́жихъ, вдѣжу̀, ва́ти, вдѣжи́ти. Сл. просто же: вдѣва́ешь, вдѣлъ, вдѣ́ну, ва́ть, вдѣ́ть. гл. д.
Вдергиваю, продергиваю, пронимаю что во что.
‹Или вдѣжеши кольце въ ноздри его› (Змія). Іова. XL. 21.□
‹Вдѣваше усерязи своя›. Осіи. II. 13.□
‹Вдѣть нитку въ иголку›.
‹Вдѣть серьги въ проймы›.
→САР-1 т.2, с.857
чс *