созва́ти
созва́ти [созвати]
САР-1 ‹Созыва́ю›, еши, ешь, созва́хъ, зва́лъ, зову̀, зва́ть, зыва́ть. гл. д.
Многихъ приглашаю, собираю куда.
‹Созвавъ сродники своя и любезныя други›. Дѣян. X. 24.□
‹Онъ блескъ и радость изливаетъ,// И въ красны лики созываетъ// Спасенный днесь Россійскій родъ›.
М. Лом.
→САР-1 т.3, с.124
ГлтНЗ (συγκαλεῖν, соnvocare) – созвать, собрать. Мк 15:16□ созва́ша всю̀ спі́рꙋ. Деян 28:17□ Бы́сть же по дне́хъ трїе́хъ, созва̀ па́ѵелъ сꙋ́щыѧ ѿ і҆ꙋде́євъ пє́рвыѧ: сше́дшымсѧ же и҆̀мъ, глаго́лаше къ ни̑мъ.
чс 3 АПБ=1