по́слꙋхъ

по́слꙋхъ [послух]

od свидетель, обличитель, докладчик

Дч* сущ. (греч. μάρτυρ) = свидетель, обличитель. а҆́зъ же є҆́смь сꙋдїѧ̀ и҆ по́слꙋхъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь (Иер. 29, 23).

СЦРЯ ‹по́слухъ› ‹а›, с. м. Церк. и Стар. ▸ Свидѣтель. ◂ Господь да будетъ послухъ между нами. Суд. XI. 10.

чс 4 ВЗ=3

gr по́слухъ: S,m,anim; sg,nom

См| пѡ́слꙋхъ