погрꙋзи́тисѧ

погрꙋзи́тисѧ [погрузитися]

САР-1 ‹Погружа́юсь›, ся, ешься, зи́лся, жу́ся, жа́ться, зи́ться. гл. возвр.
1) Тону, потопляюся.
‹Волны вливахуся въ корабль, яко уже погружатися ему›. Марк. IV. 39.
‹Исполниша оба корабля, яко погружатися има›. Лук. V. 7.
‹Судно, корабль по самой край въ воду погрузился›.
2) Окунываюсь, опускаюсь въ воду.
‹Погрузи́ться въ печаль, въ уныніе, въ скорбь›, и проч. Предаться совершенно печали, унынію, скорби и проч.
‹По кончинѣ его сродники въ неутѣшимую печаль погрузились›.
→САР-1 т.2, с.383

чс 1 Проч=1

gr погрузи́тися: V,pf,intr,med; inf