погрꙋзи́тисѧ
погрꙋзи́тисѧ [погрузитися]
САР-1 ‹Погружа́юсь›, ся, ешься, зи́лся, жу́ся, жа́ться, зи́ться. гл. возвр.
1) Тону, потопляюся.
‹Волны вливахуся въ корабль, яко уже погружатися ему›. Марк. IV. 39.□
‹Исполниша оба корабля, яко погружатися има›. Лук. V. 7.□
‹Судно, корабль по самой край въ воду погрузился›.
2) Окунываюсь, опускаюсь въ воду.
‹Погрузи́ться въ печаль, въ уныніе, въ скорбь›, и проч. Предаться совершенно печали, унынію, скорби и проч.
‹По кончинѣ его сродники въ неутѣшимую печаль погрузились›.
→САР-1 т.2, с.383
чс 1 Проч=1
gr погрузи́тися: V,pf,intr,med; inf