покарѧ́тисѧ

покарѧ́тисѧ [покарятися]

РусXI-XVII ‹Покорятися› и ‹покарятися›. 1. ▸ Быть послушным, покорным. ◂ Повинуйтеся вожемъ вашимъ и покаряитеся, ти бо бдять о д҃шахъ ваших. (Евр. XIII, 17) Хрон. Г. Амарт., 106. XIII—XIV вв. ~ XI в.

ГлтНЗ (ὑποτάσσεσθαι, subjiсi; πείθεσθαι, рarеrе; ὑπείκειν, obsecendare) – покоряться. Рим 8:7□ зако́нꙋ бо бж҃їю не покарѧ́етсѧ, ниже́ бо мо́жетъ.

чс 8 АП=2 АПБ=1 Проч=2

gr покаря́тися: V,ipf,intr,med; inf