ѿстѣнѧ́ти

ѿстѣнѧ́ти [отстеняти]

САР-1 ‹Отстѣня́ю›, ешь, ни́лъ, ню̀, ня́ть, ни́ть. гл. д. Сл.
Открываю загороженное.
‹Егоже отстѣнивъ, обрѣте предъ нимъ свѣщу горящую›.
‹Сказаніе о нерук. образ. въ слѣдов›. Псал. август. 16.
→САР-1 т.5, с.937

чс -

См. ѿстѣни́ти