вда́тисѧ

вда́тисѧ [вдатися]


od ‹Вдаю́сѧ› уступаю понемногу


Алекс ‹вда́тися›, юся, шися, предаться, отдаться. Іис: Нав: 10. 1□.


САР-1 ‹Вдаю́ся›, ешься, е́шися, вда́лся, да́хся, вда́мся, вдава́ться, вда́ться, вда́тися. гл. возвр.
1) Внутрь чего подаюсь, вдвигаюсь, вхожу.
‹Покои его вдалися въ садъ›.
2)Къ кому, или кому. Предаюся, подвергаюся самовольно подъ власть чью.
‹Сами вдашася живущіи въ Гаваонѣ ко Іисусу›. Навин. X. 1.□
‹Кто скоро толь тебя Калчакъ// Россійской учитъ вдаться власти›.
М. Л.

3)Чему, во что. Пускаюся, иду.
‹Вдавшеся волнамъ носими бѣхомъ›. Дѣян. XXVII. 15.□
‹Въ видимую опасность безъ нужды вдаваться не должно›.
4) Страстнымъ къ чему дѣлаюсь.
‹Вдаться въ роскошь, въ игру›.
→САР-1 т.2, с.484


ГлтНЗ (ἐπιδιδόναι, dare) – отдаться. Деян 27:15□ вда́вшесѧ волна́мъ носи́ми бѣ́хомъ.


чс 1 МнК=1


gr вда́тися: V,pf,intr,med; inf