и҆звѣрѧ́ти

и҆звѣрѧ́ти [изверяти]

СЦРЯ ‹извѣря́ти› ‹ря́ю›, ‹ря́еши›; ‹извѣ́рити›, гл. д. Церк. ▸ Удостовѣрять. ◂ Толк. Еванг. 233.

Фл ‹Изверяти›, ‹изверити›. Совр. нет. ▸ Удостоверять. ◂ Толк. Еванг. СЦРЯ.

чс -

См. и҆звѣ́рити