и҆звѣ́рити

и҆звѣ́рити [изверити]


СЦРЯ ‹извѣря́ти› ‹ря́ю›, ‹ря́еши›; ‹извѣ́рити›, гл. д. Церк. ▸ Удостовѣрять. ◂ Толк. Еванг. 233.


Фл ‹Изверяти›, ‹изверити›. Совр. нет. ▸ Удостоверять. ◂ Толк. Еванг. СЦРЯ.


чс -

См. и҆звѣрѧ́ти