и҆зцѣлѧ́ти

и҆зцѣлѧ́ти [изцеляти]


САР-1 ‹Изцѣля́ю›, ешь, цѣли́лъ, лю̀, ля́ть, ли́ть. гл. д.
Уврачевываю, излѣчаю.
‹Вся болящія исцѣли›. Матѳ. VIII. 16.
‹Исцѣли многи злѣ страждущія›. Марк. I. 34.
‹Изцѣлить кого отъ опасной болѣзни›.
→САР-1 т.6, с.641


чс *


gr исцѣля́ти: V,ipf,tran; :

См| и҆сцѣлѧ́ти