мїсѡ́ръ

мїсѡ́ръ [мисор]


od ‹Ми́соръ› равнина


Дч* ‹ми́соръ› сущ. равнина, ровное место.


Алекс ‹місо́ръ›, Второз: 3. 10. Евр. толкуется: равнина полевая.


чс 2 ВЗ=2


gr місѡ́ръ: S,m,inan,topn; sg,nom/acc