мїсѡ́ръ [мисор]
od ‹Ми́соръ› равнина
Дч* ‹ми́соръ› сущ. равнина, ровное место.
Алекс ‹місо́ръ›, Второз: 3. 10□. Евр. толкуется: равнина полевая.
чс 2 ВЗ=2
gr місѡ́ръ: S,m,inan,topn; sg,nom/acc