новотвори́тисѧ

новотвори́тисѧ [новотворитися]


СЦРЯ ‹новотвори́тися› ‹рю́ся›, ‹ри́шися›, 1) гл. воз. Церк. ▸ Дѣлаться вновь, обновляться. ◂ 2) стр. ▸ Быть новотвориму. ◂ Цѣлуй, Маріамъ, небесную дверь, та бо престолъ херувимскій новотворится. Мин. мѣс. Іюля 28.


Фл ‹Новотворити(ся)›. Совр. нет. ▸ Делать(ся) вновь, обновлять(ся). ◂ Мин. Янв., 5. Мин. Июля, 28.


чс *


gr новотвори́тися: V,ipf,intr,med; :