поꙋща́тисѧ

поꙋща́тисѧ [поущатися]


Фл ‹Поущатися›, ‹поуститися›. Совр. нет. ▸ Поощряться; подстрекаться; вникать. ◂ Гр. Наз. XI в., 298.≈


чс *


gr поуща́тися: V,ipf,intr,med; :