прогони́тисѧ

прогони́тисѧ [прогонитися]

САР-1 ‹Прогоня́юся›, ня́ешися, гна́хся, гна́тися. гл. стр. Сл.
Проженяюся, бываю прогоняемъ.
‹Прогнастеся, ни кимъ же гоними›. Іова. II. 11.□
→САР-1 т.2, с.224

чс *

gr прогони́тися: V,pf,intr,med; :