просѣка́тисѧ
просѣка́тисѧ [просекатися]
САР-1 ‹Просѣка́юсь›, ‹ся›, ешься, сѣ́кся, ку́ся, ка́ться, сѣ́чься.
1)Во образѣ страд.
Просѣкаемъ бываю.
2)Въ залог. возвр: Прорубаюсь, пробиваюсь сквозь что.
‹Взя съ собою седмь сотъ мужей со обнаженнымъ оружіемъ, еже просѣщися ко царю Едомску›. 4. Цар. III. 26.□
→САР-1 т.5, с.1055
чс -
См. просѣщи́ся: