свѣщеимꙋ́щїй

свѣщеимꙋ́щїй [свещеимущий]

СЦРЯ ‹свящеимѣ́ти› ‹мѣ́ю›, ‹мѣ́еши›, гл. ср. Церк. ▸ Держать въ рукѣ свѣчу. ◂ Свѣщеимуще умно съ веселіемъ днесь, и мы съ дѣвами ко храму приближимся. Мин. мѣс. Ноябр. 21.

чс *

gr свѣщеиму́щій: A; :