ѡ҆долѣва́ти

ѡ҆долѣва́ти [одолевати]

САР-1 ‹Одолѣва́ю›, ешь, лѣ́лъ, лѣ́ю, лѣва́ть, лѣ́ть. гл. д.
1) На долъ, на землю повергаю.
2) * Осиливаю, превозмогаю, побораю.
‹Врата адова не одолѣютъ ей›. Матѳ. XVI. 18.
‹Скочи на нихъ человѣкъ, въ немъ же бѣ духъ лукавый, и одолѣвъ имъ, укрѣпися›. Дѣян. XIX. 16.
‹Тебѣ его не одолѣть›.
‹Болѣзнь его одолѣла›.
‹Стремясь къ приятствамъ вешней нѣги,// Одолѣваешь зиму, снѣги›.
М. Л.
→САР-1 т.2, с.723

чс 3 ВЗ=1

gr ѡдолѣва́ти: V,ipf,tran; inf