бꙋѧ́ти
бꙋѧ́ти [буяти]
СЦРЯ ‹буя́ти› ‹буя́ю›, ‹буя́еши›; ‹обуя́ти›, гл. ср. Церк. ▸ Буйствовать. ◂ Буяющее море злаго піянства изсуши. Мин. мѣс. Янв. 11.
Фл ‹Буяти›. Совр. нет. ▸ Буйствовать, неистовствовать. ◂ Гр. Наз. XI в., 221.≈
чс *
gr буя́ти: V,ipf,intr; :
См| бꙋѧ́ющїй