содрꙋ́гъ [содруг]
СЦРЯ ‹содру́гъ› ‹а›, с. м. иСОДРУЖЕ́БНИКЪ ‹› , ‹а›, с. м. Церк. ▸ Другъ. ◂ Бѣ Григорій содружебникъ великому Василію. Слѣдов. псал. Янв. 25.
чс 2 МнС=1 Проч=1
gr содру́гъ: S,m,anim; sg,nom