ѡ҆гнꙋси́ти
ѡ҆гнꙋси́ти [огнусити]
Дч* ‹ѡ҆гнꙋша́ю› (греч. βδελύσσω) делаю гнусным (Исх. 5, 21□).
СЦРЯ ‹огнуша́ти› ‹ша́ю›, ‹ша́еши›; ‹огнуси́ти›, гл. д. Церк. ▸ Дѣлать гнуснымъ; приводить въ омерзѣніе. ◂ Огнусисте духъ вашъ предъ Фараономъ. Исх. V. 21.□
Фл ‹Огнушати›, ‹огнусити›. Совр. нет. ▸ Делать гнусным, мерзким; порочить. ◂ Исх. 5, 21. Изм., 53.
САР-1 ‹Огнуша́ю›, еши, огнуси́хъ, огнушу̀, ша́ти, огнуси́ти. гл. д. Сл.
Посрамляю, въ омерзѣніе привожу, ненавидимымъ дѣлаю.
‹Огнуситъ духъ вашъ предъ Фараономъ›. Исх. V. 21.□
→САР-1 т.2, с.132
чс *
gr ѡгнуси́ти: V,pf,tran; :