ѡ҆гнꙋси́ти

ѡ҆гнꙋси́ти [огнусити]

Дч* ‹ѡ҆гнꙋша́ю› (греч. βδελύσσω) делаю гнусным (Исх. 5, 21).

СЦРЯ ‹огнуша́ти› ‹ша́ю›, ‹ша́еши›; ‹огнуси́ти›, гл. д. Церк. ▸ Дѣлать гнуснымъ; приводить въ омерзѣніе. ◂ Огнусисте духъ вашъ предъ Фараономъ. Исх. V. 21.

Фл ‹Огнушати›, ‹огнусити›. Совр. нет. ▸ Делать гнусным, мерзким; порочить. ◂ Исх. 5, 21. Изм., 53.

САР-1 ‹Огнуша́ю›, еши, огнуси́хъ, огнушу̀, ша́ти, огнуси́ти. гл. д. Сл.
Посрамляю, въ омерзѣніе привожу, ненавидимымъ дѣлаю.
‹Огнуситъ духъ вашъ предъ Фараономъ›. Исх. V. 21.
→САР-1 т.2, с.132

чс *

gr ѡгнуси́ти: V,pf,tran; :