ѡ҆зари́ти
ѡ҆зари́ти [озарити]
Фл ‹Озарять›, ‹озарить›. ▸ Освещать. ◂ Евх. 1 б 25. Требник XVI в., 320 об.
САР-1 ‹Озаря́ю›, еши, ри́лъ, рю́, ря́ть, ри́ть. гл. д. Сл.
Освѣщаю.
‹И сердце озаряетъ// Блистающимъ лучемъ щедротъ›.
М. Л.
→САР-1 т.3, с.18
чс 16 Окт=2 МнП=1 МнС=1 МнК=6 ТрЦ=1 Сол=1
gr ѡзари́ти: V,pf,tran; inf