вїнолї́й

вїнолї́й [винолий]

СЦРЯ ‹винолі́й› ‹я›, с. м. Церк. ▸ Тоже, что ‹виноче́рпій›. ◂

Фл ‹Винолиятель›, ‹винолий›. Совр. нет. ▸ Виночерпий. ◂ ВМЧ, Дек., 1170. Микл.

чс -