ѡ҆стрꙋпи́тисѧ

ѡ҆стрꙋпи́тисѧ [острупитися]


РусXI-XVII ‹Острупитися›. ▸ Покрыться струпьями. ◂ И отъ тоя болѣзни всему телеси его острупившуся. Ж. Стеф. Махр., 461. XVII в. ~ XVI в. Идѣже бяше язва мѣсто же то изъвну все изгни и острупися. Ж. Пафн. Бор., 132. XVI—XVII вв. ~ ХѴІ в.


Перев Тѣ́ло ѡ҆скверни́сѧ, дꙋ́хъ ѡ҆калѧ́сѧ, ве́сь ѡ҆стрꙋпи́хсѧ: но ꙗ҆́кѡ вра́чь хрⷭ҇тѐ, ѻ҆боѧ̑ покаѧ́нїемъ мои́мъ ѹ҆врачꙋ́й Тело мое осквернено, дух запятнан, / струпьями весь я покрыт; / но Ты, как врач, Христе, / и то и другое моим покаянием уврачуй (Великий канон свт. Андрея Критского с параллельным переводом. https://azbyka.ru/molitvoslov/velikij-kanon-svt-andreja-kritskogo-s-parallelnym-perevodom.html)


чс *


gr ѡструпи́тися: V,pf,intr,med; :