пра́гъ

пра́гъ [праг]


od порог (дверной)


Дч* порог, брус под дверями. и҆ на пра́гахъ въ домѣ́хъ (Исх. 12, 7).


Фл ‹Праг›. Совр. устар. ▸ Порог. ◂ Супр., 332, 2. Изб. 1073 г., 201.


САР-1 ‹ПОРО́ГЪ›, га; по Сл. ‹Пра́гъ›, га. и умал. ‹Поро́жекъ›, жка. с. м.
Изподній поперечный брусъ у дверей.
‹И помажутъ на прагахъ въ домѣхъ›. Изх. XXII. 17.
‹Переступить чрезъ порогъ›.
→САР-1 т.4, с.998


чс 4 ВЗ=2 Проч=1


gr пра́гъ: S,m,inan; sg,nom/acc