пра́гъ
пра́гъ [праг]
od порог (дверной)
Дч* порог, брус под дверями. и҆ на пра́гахъ въ домѣ́хъ (Исх. 12, 7□).
Фл ‹Праг›. Совр. устар. ▸ Порог. ◂ Супр., 332, 2. Изб. 1073 г., 201.
САР-1 ‹ПОРО́ГЪ›, га; по Сл. ‹Пра́гъ›, га. и умал. ‹Поро́жекъ›, жка. с. м.
Изподній поперечный брусъ у дверей.
‹И помажутъ на прагахъ въ домѣхъ›. Изх. XXII. 17.□
‹Переступить чрезъ порогъ›.
→САР-1 т.4, с.998
чс 4 ВЗ=2 Проч=1