протерза́ти

протерза́ти [протерзати]


СЦРЯ ‹протерза́ти› ‹за́ю›, ‹за́еши›, гл. д. Церк. ▸ Терзаніемъ производить глубокія раны. ◂ Ранами протерзаемъ, хвалящагося погубити море, съ плотію, мучениче, уязвилъ еси. Мин. мѣс. Сент. 1.


Фл ‹Протерзати(ся)›. Совр. нет. ▸ Прорывать(ся); рвать(ся). ◂ Зогр., Л. 5, 6. Мин. Сент., 1.


чс *


gr протерза́ти: V,pf,tran; :