растаѧва́ти
растаѧва́ти [растаявати]
od плавить
Сд ‹растаѧва́ти (растаѧва́ю)› поавить, τήκω: є҆вре́йскїи собо́ръ за́вистїю растаѧва́емь, на дре́вѣ распѧтъ тѧ̀ гдⷵи еврейское сборище, мучимое (букв. плавимое) завистью, на Древе распяло Тебя, Господи (Рассл К, 4–1).
Св ‹растаѧва́ти, -сѧ› — распускаться, таять, разрушаться, сжиматься: тварь растаявашеся страхом (3-я п. 6-го гл.) — сжималась от страха.
Дч* ‹раста́ѧти› глаг. (греч. τήκειν) расплавить, растопить, распустить, томить; привести в изнеможение. тогда̀ потща́шасѧ влады́цы є҆дѡ́мстїи и҆ кнѧ̑зи мѡаві́тстїи, прїѧ́тъ ѧ҆̀ тре́петъ: раста́ѧша всѝ живꙋ́щїи въ ханаа́нѣ (Исх. 15, 15□).
чс 1
gr растаява́ти: V,ipf,intr; inf