хи́жица
хи́жица [хижица]
СЦРЯ ‹хи́жица› ‹ы›, с. ж. Церк. ▸ ум. слова ‹хи́жа›; хижинка. ◂ Сей бяше при Ѳеодосіи велицѣмъ Царѣ, иже въ малѣ хажицѣ затвори себе. Прол. Ноябр. 3. И сотвори себѣ блаженный подъ тѣмъ древомъ хижицу, древа того вѣтвей уторгнувъ. Прол. Февр. 4.
Алекс ‹хи́жица стражи́лищна›, караульня, сторожка, Прол: Маія 29.
чс -