ѹ҆тиши́тисѧ
ѹ҆тиши́тисѧ [утишитися]
САР-1 ‹Утиша́юсь›, ся, ешься, утиши́лся, утишу́ся, ша́ться, утиши́ться. гл. возвр.
Укрощаюся, тихимъ дѣлаюся, утихаю.
‹Утишился гнѣвъ›.
‹Утишился вѣтръ, шумъ›.
→САР-1 т.6, с.132
чс 1
gr утиши́тися: V,pf,intr,med; inf