тѧжа́тель

тѧжа́тель [тяжатель]

od земледелец, фермер, арендатор

Св делатель, работник.

Дч* сущ. (греч. γεωργός) — земледелец; арендатор. И҆ посла̀ къ тѧжа́телємъ во вре́мѧ раба̀, да ѿ тѧжа́тєль прїи́метъ ѿ плода̀ вїногра́да (Марк. 12, 2).

СЦРЯ ‹тяжа́тель› ‹я›, с. м. Церк. ▸ Дѣлатель. ◂ Посла къ тяжателемъ во время раба. Марк. XII. 2.

Фл ‹Тяжатель›. Совр. нет. ▸ Тот, кто обрабатывает землю& труженик; трутень. ◂ Зогр., Мст., Мк. 12, 1.

чс *

gr тяжа́тель: S,m,anim; :