ѡ҆би́дѣти
ѡ҆би́дѣти [обидети]
od ‹О҆би́дѣти› оскорблять, притеснять, кругом ходить
САР-1 ‹Обижда́ю›, еши, оби́дѣхъ, обижду, жда́ти. Сл. просто же ‹Обижа́ю›, ешь, оби́дѣлъ, оби́жу, жа́ть, би́дѣть. гл. д.
Причиняю, наношу обиду другому.
‹Вскую обидите другъ друга?› Дѣян. VII. 26.□
‹Обидѣть кого словами›.
‹Обидѣлъ невиннаго человѣка›.
→САР-1 т.4, с.585
чс 17 ВЗ=3 АП=1 СлП=1 Проч=3
См| ѡ҆би́димый ѡ҆би́дити