колеба́тисѧ

колеба́тисѧ [колебатися]

САР-1 ‹Коле́блюсь›, ‹ся›, блешься, колебну́лся, бну́ся, бну́ться, и учащ. ‹Колеба́юся›, ешься, поколеба́лся, поколеба́юсь, колеба́ться, поколеба́ться. гл. возвр.
1) Трясуся, качаюся, движуся то въ ту, то въ другую сторону.
‹Внезапу трусъ бысть велій, яко поколебатися основанію темничному›. Дѣян. XVI. 26.
‹Море начинаетъ колебаться›.
‹Колеблются листья отъ вѣтра›.
‹Корабль сильно отъ бури колеблется›.
‹Во время землетрясенія зданія поколебались›.
2) * Мятуся мыслями; въ сомнѣніи, въ нерѣшимости нахожуся.
‹Колебаться въ мысляхъ, въ предпріятіи›.
‹Колебаться въ намѣреніи›.
‹И бѣдствіемъ не колеблись,// На Бога полагайся›. Лом.
→САР-1 т.3, с.704

чс 9 МнК=4 Проч=1

gr колеба́тися: V,ipf,intr,med; inf