колеба́тисѧ
колеба́тисѧ [колебатися]
САР-1 ‹Коле́блюсь›, ‹ся›, блешься, колебну́лся, бну́ся, бну́ться, и учащ. ‹Колеба́юся›, ешься, поколеба́лся, поколеба́юсь, колеба́ться, поколеба́ться. гл. возвр.
1) Трясуся, качаюся, движуся то въ ту, то въ другую сторону.
‹Внезапу трусъ бысть велій, яко поколебатися основанію темничному›. Дѣян. XVI. 26.□
‹Море начинаетъ колебаться›.
‹Колеблются листья отъ вѣтра›.
‹Корабль сильно отъ бури колеблется›.
‹Во время землетрясенія зданія поколебались›.
2) * Мятуся мыслями; въ сомнѣніи, въ нерѣшимости нахожуся.
‹Колебаться въ мысляхъ, въ предпріятіи›.
‹Колебаться въ намѣреніи›.
‹И бѣдствіемъ не колеблись,// На Бога полагайся›. Лом.
→САР-1 т.3, с.704
чс 9 МнК=4 Проч=1
gr колеба́тися: V,ipf,intr,med; inf