ми́мѡ

ми́мѡ [мимо]


САР-1 ‹МИ́МО›. нар.
Минуя.
‹Мимо итти, плыть, летѣть›.
→САР-1 т.4, с.138


ГлтНЗ (παρά, διά, рrӕter) – мимо. Мк 14:35 да – мимои́детъ (παρέλθῃ, abiret) ѿ негѡ̀ ча́съ.


чс 67 ВЗ=2 ЕВ=1 АПБ=6 ЕВБ=1 Час=1 Окт=2 МнК=12 ТрП=10 ТрЦ=1 Слж=3 Трб=2 СлП=4 Тип=2 Проч=2


gr ми́мѡ: ADV;