нича́ти
нича́ти [ничати]
СЦРЯ ‹нича́ти› ‹ничу̀›, ‹ни́чиши›, гл. ср. Стар. ▸ Склоняться къ землѣ. ◂ Ничить трава жалощами. Слово о полк. Игор.
Фл ‹Ничати›. Совр. нет. ▸ Наклоняться; сгибаться. ◂ Гр. Наз. XI в., 277.
Алекс ‹нича́ти› и ‹ни́кнути›, ничу, нити, въ низъ наклониться, лежать ничью. Прол: Окт: 30.
чс *