све́рстникъ

све́рстникъ [сверстник]

od супруг, муж

Алекс ‹све́рстникъ›, который однихъ лѣтъ съ кѣмъ, ровесникъ. Прол: Маія 26. Сверстники своя превзыде во ученіи.

САР-1 ‹Све́рстникъ›, ка. с. м. ‹Све́рстница›, цы. с. ж.
Ровня, товарищъ, равнаго или одного съ другими возраста и упражненія.
‹Преспѣвахъ въ жидовствѣ паче многихъ сверстникъ моихъ›. Гал. I. 14.
‹Онъ всѣхъ своихъ сверстниковъ превзошелъ наукою›.
→САР-1 т.1, с.624

ГлтНЗ (συνηλικιώτης, coævus) – сверстник, ровесник. Гал 1:14 преспѣва́хъ въ жидо́вствѣ па́че мно́гихъ свє́рстникъ – въ ро́дѣ мое́мъ.

чс 4 Акф=1

gr све́рстникъ: S,m,anim; sg,nom